«Правда потребує сміливості, навіть коли це небезпечно»: Осман Аріфмеметов, кримськотатарський громадянський журналіст
Автор: Захар Зіненко
Фото: Об’єднання родичів політв’язнів Криму
Осман Аріфмеметов — громадянський журналіст, активіст і правозахисник з Криму, чия доля відображає історичну трагедію кримськотатарського народу та сучасні виклики окупації півострова.
Народжений у 1985 році в Узбекистані, куди його народ був депортований сталінським режимом, Осман у п'ятирічному віці повернувся з родиною на історичну батьківщину — до кримського Бахчисараю. За спогадами його матері, Емдіє, змалку він виявляв непересічні здібності та сильний характер, поєднуючи наполегливість із глибоким почуттям справедливості: «Він ніколи не відступав перед труднощами,» — згадує вона і додає: «Якщо щось не вдавалося з першого разу, він працював, доки не досягав досконалості. При цьому завжди залишався скромним у своїх добрих справах — допомагав іншим без зайвого розголосу».
Здобувши математичну освіту в Таврійському національному університеті, Осман знайшов однодумців — Ремзі Бекірова та Руслана Сулейманова. Їхня дружба переросла в сусідство в селищі Строганівка, а згодом — у спільну громадську діяльність в рамках ініціативи «Кримська солідарність».
В умовах інформаційної блокади після російської окупації Криму, Осман став одним із перших громадянських журналістів на півострові. Він не боявся фіксувати на камеру порушення прав людини та політичні переслідування кримських татар, часто ризикуючи власною безпекою. Один із найвідоміших його репортажів — пряма трансляція викрадення Біляла Аділова російськими спецслужбами. Тоді Осман біг за автомобілем силовиків, продовжуючи вести ефір.
Трагічний поворот у житті Османа відбувся в березні 2019 року. Під час масових обшуків у будинках кримських татар, коли Аріфмеметов перебував у Ростові-на-Дону, де відвідував судові засідання над своїми співвітчизниками та передавав їм посилки від родин, російські силовики увірвалися до його порожнього будинку. На щастя, дружина Аліє з маленькими дітьми Фатімою та Мустафою гостювала у батьків.
Дружина та діти Османа. Фото: НСЖУ
Незабаром Османа заарештували і долучили до так званої «справи 25» — масового кримінального переслідування кримських татар за надуманими звинуваченнями у тероризмі. Фактично його судять за приналежність до організації «Хізб ут-Тахрір», яка в Україні діє легально, але в росії — заборонена. Аріфмеметову загрожує до 20 років позбавлення волі.
Сьогодні дружина й діти Османа, як і родини інших політв'язнів, живуть надією на його повернення та деокупацію Криму. Їхня історія нагадує про незліченні людські трагедії, спричинені російською агресією проти України.
Тимур Ібрагімов — громадянський журналіст, активіст, політв'язень
Авторка: Злата Ковтун
Тимур Ібрагімов. Фото з відкритих джерел
«Я не терорист і не загарбник, я в чужу країну не вдирався і псевдореферендуми не проводив, не викрадав людей»
Тимур Ібрагімов — кримськотатарський громадянський журналіст, активіст «Кримської солідарності» та політв'язень. Російський суд виніс йому вирок у 17 років позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями в участі в терористичній організації.
Тимур народився 26 січня 1985 року в місті Янгіюль, Узбекистан. У 1991 році разом із родиною повернувся до Криму. У малому віці отримав травму ока і має інвалідність з дитинства. Навчався в Танківській гімназії-інтернаті для обдарованих дітей із поглибленим вивченням англійської мови. Після цього вступив до вищого навчального закладу на факультет філології іноземних мов, але не завершив навчання.
З 2007 року займався ремонтом і продажем комп’ютерної та телефонної техніки. У листопаді 2008 року одружився з дівчиною Ділярою, разом вони виховували чотирьох дітей — двох синів і двох доньок. Після анексії Криму громадянським журналістом, висвітлював обшуки в домівках кримськотатарських активістів та політично мотивовані судові процеси. Регулярно відвідував родини кримських татар, незаконно арештованих російськими окупантами, записував їхні свідчення та допомагав у побуті.
З 2015 року співпрацював з громадським об’єднанням «Кримська солідарність». Тимура Ібрагімова заарештували 11 жовтня 2017 року за сфабрикованим звинуваченням в участі в терористичній організації та підготовці до насильницького захоплення влади. У вересні 2020 року російський суд засудив його до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Наразі він утримується у виправній колонії №5, село Клекотки, Рязанська область, рф. Через неналежні умови утримання має проблеми зі здоровʼям — зокрема чоловік втратив 27 кілограмів та потребує заміни очного імпланта, але в тюремній лікарні це зробити неможливо.
Його історія — приклад мужності та принциповості, адже, попри загрозу переслідувань, Ібрагімов продовжував документувати репресії в Криму. Нині за його звільнення виступають українські правозахисні ініціативи та міжнародні правозахисні структури. Активісти регулярно нагадують про долю Тимура та інших кримськотатарських політв’язнів, вимагаючи їх негайного звільнення.
Ремзі Бекіров — голос, який не вдалося змусити мовчати
Авторка: Марія Куриляк
Ремзі Бекіров (ліворуч) та Різа Ізетов у Південному окружному військовому суді, 10 березня 2022 року. Фото: «Кримська солідарність»
«Коли знищують твою мову, культуру й пам’ять
—
мовчати означає зрадити себе»
Ремзі Бекіров — кримськотатарський історик, громадянський журналіст і правозахисник. Один із активних учасників ініціативи «Кримська солідарність», де він займався документуванням порушень прав людини в окупованому Криму та підтримкою політв’язнів. Його затримання стало частиною масштабної кампанії Росії проти незалежного голосу кримських татар.
Народився 1985 року в Узбекистані, в родині депортованих. У 1990-х переїхав до Криму разом із батьками. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського у Сімферополі, де вивчав історію. Бекіров глибоко цікавився темою національної пам’яті та депортації 1944 року, збирав усні свідчення старших поколінь. Паралельно займався перекладацькою діяльністю.
Після окупації Криму у 2014 році він став учасником громадянської журналістики: знімав відео обшуків, транслював судові засідання, висвітлював переслідування активістів — особливо з числа кримських татар. Його репортажі були важливим джерелом інформації для українських та міжнародних ЗМІ, які не мали доступу до півострова.
У 2019 році Ремзі Бекірова затримали під час хвилі репресій проти учасників «Кримської солідарності». Його звинуватили в участі в забороненій організації «Хізб ут-Тахрір». Суд у Ростові-на-Дону призначив йому 19 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Під час суду він заявив, що його діяльність — це фіксація фактів, а не злочин, і що Росія намагається криміналізувати саму ідентичність кримських татар.
Після майже п’яти років у неволі Бекірова звільнили у 2023 році під час обміну. Нині він продовжує виступати з публічними заявами, говорить про тортури, ізоляцію та спроби знищити культуру його народу. Це історія не лише про нього — а про всіх, хто не дозволяє стерти себе з пам’яті світу.
Ернес Аметов — активіст, майстер, політв’язень Кремля
Авторка: Олександра Павлович
«Я не зрадив своєї совісті. І за це мене хочуть зламати»
Ернес Аметов — кримськотатарський активіст, майстер декоративного мистецтва, сімʼянин. Спокійний, гідний, незламний. Один із тих, кого переслідують за правду і допомогу іншим.
Народився 30 травня 1985 року в Ташкенті, Узбекистан. У 1992 році разом із родиною повернувся до Криму, до міста Бахчисарай. Там закінчив школу, здобув юридичну освіту в Таврійському національному університеті. Одружений, має двох дітей
До окупації Криму Ернес Аметов працював у сфері юриспруденції, захоплювався відеозйомкою, а ще — кримськотатарським декоративно-ужитковим мистецтвом. Він власноруч виготовляв джезве з міді — посуд, що вимагає тонкої майстерності, яку кримські татари передавали з покоління в покоління.
Його життя змінилося після 2014 року. Він долучився до громадського руху «Кримська солідарність», допомагав родинам політв’язнів, знімав судові процеси, документував репресії. За це 12 жовтня 2017 року Ернеса затримала ФСБ — безпідставно, як і багатьох інших, хто не мовчав.
У 2020 році російський суд несподівано виправдав Аметова, але вже у 2022-му вирок скасували. Наприкінці того ж року його знову засудили — цього разу до 11 років колонії суворого режиму та одного року обмеження волі. Жодних доказів провини не надали.
Ернес Аметов — людина дії. Його боротьба — тиха, спокійна, але рішуча. Він залишається прикладом того, як родинні цінності, традиції та внутрішня гідність здатні протистояти системному страху.
Сейран Салієв. Журналіст
Авторка: Крістіна Павлова
Сейран Салієв
«Мені так тепло від того, що в колонії мене називають Кримом. Це певний зв’язок із Кримом»
Сейран Салієв — кримськотатарський активіст та громадянський журналіст правозахисного об’єднання «Кримська солідарність». Його діяльність зосереджена на висвітлення порушень прав людини в окупованому Криму та підтримку переслідуваних співвітчизників.
Сейран народився 4 листопада 1985 року в місті Абінськ Краснодарського краю. У 1992 році разом із родиною повернувся до Криму, оселившись у селі Холмівка Бахчисарайського району. Він з дитинства був залучений до громадської діяльності: його мати, Зодіє Салієва, була активною учасницею кримськотатарського національного руху, і вже у віці семи місяців Сейран вперше побував на мітингу за права свого народу.
Освіту здобував у Сімферопольському вищому училищі за спеціальністю «оператор ПК», а також навчався на філологічному факультеті Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, де вивчав турецьку та кримськотатарську мови. До окупації Криму працював екскурсоводом, організовував мусульманські свята, навчав дітей арабської мови та історії, а також був суддею на турнірах з національної боротьби Куреш.
Після початку російської окупації 2014 року Сейран активно долучився до громадянської журналістики, фіксуючи незаконні обшуки, арешти та судові процеси над кримськими татарами. Його репортажі та стріми стали важливим джерелом інформації про ситуацію на півострові.
11 жовтня 2017 року Сейрана Салієва затримали російські силовики за звинуваченням у причетності до забороненої в РФ організації «Хізб ут-Тахрір». У 2020 році Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив його до 16 років позбавлення волі, згодом термін було зменшено до 15 років.
Наразі Сейран відбуває покарання у виправній колонії №4 Тульської області РФ. Умови утримання є жорсткими: обмежені побачення, відсутність доступу до сонячного світла, що негативно впливає на його здоров’я. За словами дружини, Муміне Салієвої, у нього погіршився зір, зіпсувалися зуби, а шкіра стала «прозоро-білою» через брак сонячного світла.
Ім’я Сейрана Салієва відоме в колах міжнародних правозахисників. Його справа набула широкого розголосу завдяки підтримці тематичних організацій, які визнали його політв’язнем. У соціальних мережах тривають інформаційні кампанії на його підтримку, а небайдужі надсилають листи до колонії, аби показати: про нього пам’ятають і підтримують навіть на відстані.
