Фотографи

Ці люди знімають Крим таким, яким його не бачать туристичні листівки. Вони фіксують не лише краєвиди чи побут, а й відбитки війни, сліди репресій, обличчя тих, хто залишився й тих, хто змушений був піти. Вони знімають не лише «красиве», а важливе — те, що має залишитись у спільній історії.

Станіслав Юрченко — керчанин, який документує злочини росії

Авторка: Софія Дяченко

Стас Юрченко Джерело фото: Національна спілка журналістів України

Стас Юрченко. Фото: Національна спілка журналістів України

 

«Те, що знімаю я та мої колеги, буде використовуватися роками після війни»

Стас Юрченко — фотограф та журналіст, який став одним з перших співробітників українського проєкту «Крим.Реалії». У 2014 році після окупації він залишився на батьківщині, щоб висвітлювати події анексії Криму. У своїх знімках він також показував реальність початку повномасштабної війни. Тоді, після нападу росії 24 лютого 2022 року, Станіслав став військовим фотокореспондентом.

Стас Юрченко народився в Криму, у Керчі, навчався у Сімферополі. У 2011 році почав свою професійну діяльність журналіста. Спершу він працював у виданні «Аргументи тижня — Крим» у Сімферополі, та після початку збройного вторгнення росії долучився до іншого медіа.

У 2014 році, після захоплення «зеленими чоловічками» Криму, бюро «Радіо Свобода» заснувало проєкт «Крим. Реалії», до якого Стас долучився як фотограф. Згодом він також працював координатором спецпроєктів. Одним з його доробків є документальний фільм «Крим. Нескорений», створений до другої річниці окупації півострова. У ньому кримці та інші учасники подій розповідають, що відбувалося під час вторгнення на територію півострова та як українці протестували й захищали свою землю.

Документальний фільм «Крим. Нескорений» 


Згодом фотожурналіст перебрався до Києва, де продовжував працювати у проєкті «Крим. Реалії». У 2019 році Станіслав став більдредактором та фотокореспондентом видання «Ґрати». У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, він усвідомлено став військовим фотокором: давно мав напоготові бронежилет, каску та аптечку. Фотограф спочатку документував події на Київщині та в Києві, після деокупації цих територій продовжив знімати у Чернігові, Сумщині, на Донеччині.

Фотографії Станіслава Юрченка

Уже влітку, 6 червня 2022 року, Юрченка нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня — за вагомий особистий внесок у розвиток української журналістики та інформаційної сфери, за мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення рф в Україну, за багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність. Його фотографії справді не просто є свідченнями жорстокості росіян, а й задокументованими злочинами, які згодом можуть стати доказами під час судових процесів.

Еміне Зіятдінова — фотографка та документалістка, яка фіксувала, як забирали Крим

Авторка: Софія Дяченко

Еміне Зіятдінова. Джерело: «Крим.Реалії»

«Відчуття несправедливості не зникає: ти розумієш, що це сталося з твоєю бабусею, з твоєю родиною — отже, це сталося і з тобою. І водночас цього ніхто не визнав, не виправив»

Еміне Зіятдінова — кримськотатарська фотографка, документалістка, соціологиня та журналістка. Вона досліджує колективну памʼять кримськотатарського народу у постколоніальному контексті, виступає за його права, створюючи фотопроєкти та інсталяції.

Еміне народилася в Узбекистані, куди її родину депортували з Криму у 1944 році. Після повернення сім’ї на Батьківщину в 1990-х роках вона навчалася у Львові та США. У Львівському національному університеті імені Івана Франка Зіятдінова здобула ступінь магістерки соціології, а ступінь магістерки з фотожурналістики — у Школі візуальної комунікації Університету Огайо.

2014 рік став для неї роком великих втрат. Тоді журналістка працювала продюсеркою для данського телеканалу TV2 та прилетіла на батьківщину для документування. У 2016 році вона також спільно з британською журналісткою працювала фотографкою над проєктом про політвʼязнів у Криму та їхні родини.

Протягом 2012-2017 років Еміне зосереджувалася на документальній фотографії та журналістиці. Згодом вона переїхала до Великобританії, де працювала медіаконсультанткою.

У березні 2024 року почала співпрацювати з проєктом Living the War, який розповідає про життя в окупації. Її розділи у книзі — це особиста історія пережитої окупації, у якій вона через розповіді бабусі, мами та власні свідчення осмислює втрату дому.

Роботи Еміне Зіятдінової поєднують у собі документальну фотографію, журналістику та правозахисний активізм. Мисткиня переконана: важливо документувати, переосмислювати та визнавати те, що вже сталося — і те, що ще станеться.



Юлія По (Юлія Полуніна-Бут) — фотографиня та художниця, яка «спотворює реальність»

Авторка: Софія Дяченко


Юлія Полуніна. Фото: Bird in Flight

«Ложку можна використовувати, щоб їсти або щоб приготувати дозу героїну — усе залежить від того, які акценти розставлено і хто їх розставляє. І, звісно, хто за це платить»

Юлія По — кримська фотографиня, яка дивує себе та оточення своїми роботами. У них вона «спотворює реальність», бо та їй не подобається, адже вона бачить світ інакше. Юлія документувала Революцію гідности 2014 року, створила проєкт «Барикада», брала участь у понад 50 виставках у Європі та США.

Юлія Полуніна-Бут народилась у 1985 році у Сімферополі. Освіту здобула у Культурному фотографічному центрі Photocult, у майстерні Олександра Ляпіна. Також закінчила курс концептуальної фотографії Романа Пятковки та курс історії фотографії Вікторії Мироненко.

Вона почала фотографувати у 2011 році, а вже у 2014 видала книгу «Барикада», яка здобула гран-прі конкурсу «Фотограф року-2015» (Україна) у номінації «Однойменний проєкт». Проєкт показував барикаду, яку спорудили після перших убивств на Майдані. Її з будівельного сміття побудували мітингувальнки на вулиці Грушевського, що веде до урядового кварталу.

   «Барикада — це символ боротьби, ікона, фортеця – головна інсталяція протесту, створена звичайними людьми. Тому дуже важливо задокументувати її для історії», — розповідає Юлія По виданню Bird in Flight.


IMG_5039.PNGIMG_5041.PNG

Фрагмент проєкту «Барикада» Юлія По


У 2017 році вона створила артбук Little Green Men(a diary) про події у Криму навесні 2014 року після початку окупації. Фотографії у книзі — це скриншоти з відео захоплення півострова російськими військовими, або так званими «зеленими чоловічками». Через два роки після початку російської агресії Юлія По з художницею Лією Достлєвою, також уродженкою Криму, відкрила інсталяцію «Пляж». Вона складалася з привезеного з півострова каміння, яке важило близько двадцять вісім кілограмів. Глядачі могли брати з собою маленькі камінці або навпаки — додавати власні.

Попри те, що мисткиня не збирається повертатись до окупованого Криму після анексії, вона завжди несе його частинку з собою — у своїх роботах.


Поскаржитися на порушення Більше