Azat Qirim

Вільний Крим

Про нас

Крим


Кримський півострів на півдні України розташований між Чорним і Азовським морями. Має площу близько 27 тисяч квадратних кілометрів, адміністративний центр — Сімферополь.

Цей регіон має багату й складну історію, у якій переплелися культури скіфів, греків, кримських татар, українців, вірмен та інших народів. Тут можна побачити сліди давніх цивілізацій, середньовічні фортеці, мусульманські мечеті й православні монастирі. Завдяки м’якому клімату, гірському ландшафту й узбережжю, півострів традиційно вважався одним із головних туристичних напрямків України. Курортні міста — Ялта, Алушта, Судак, Євпаторія — відомі ще з ХІХ століття.

З 2014 року територія тимчасово окупована росією, що стало порушенням міжнародного права. Попри це, півострів залишається невіддільною частиною України — і в правовому, і в культурному сенсі.

Сьогодні Крим  не лише територія, а символ спротиву, сили і пам’яті про тих, хто бореться за свободу на рідній землі. Попри окупацію, Крим залишається невіддільною частиною України — з її історією, людьми та правом на вільне майбутнє.

Текст: Вікторія Гвоздь

Azat Qirim/Вільний Крим

Azat söz — azat Qırım/Вільне слово — вільний Крим

Про медійників та медійниць Криму

Крим – це півострів, який із 2014 року опинився в умовах російської окупації, де свобода слова майже зникла. Тут переслідують журналістів, блокують незалежні медіа, кидають за ґрати тих, хто говорить правду. Але попри страх, тиск і цензуру — кримські журналісти продовжують працювати. Хтось — у підпіллі, хтось — з-за меж Криму, хтось — у неволі, але з гідністю.

Ми розповідаємо про них. Бо кожна історія — це акт спротиву. Кожне слово — крок до вільного Криму.

Журналістика в Криму після 2014 року

Після російської анексії Криму у 2014 році незалежна журналістика на півострові фактично припинила своє існування. Те, що ще нещодавно було прикладом активної, професійної та живої регіональної преси, за лічені місяці перетворилося на механізм пропаганди та ідеологічного обслуговування окупаційної влади. Редакції були захоплені або змушені припинити роботу, а журналісти — або емігрували, або покинули професію, не бажаючи ставати частиною репресивної системи.

З окупацією Криму росією все змінилося. Тепер у Криму немає класичної журналістики як суспільного інституту. Працівники медіа вимушені щодня доводити свою лояльність до ідеології «кримнаш» і демонструвати відданість «шановному керівнику» Сергію Аксьонову й «улюбленому президентові» Володимиру Путіну. Сюжети кримських телеканалів перетворилися на хроніки північнокорейського зразка: урочисті матеріали про Керченський міст, інтерв’ю з дружинами чиновників, публічне вихваляння дій Кремля. Це — не журналістика. Це — державна пропаганда.

Показовим став випадок із журналістом Миколою Семеною — одним із небагатьох, хто не зрадив професійних стандартів і залишився вірним своєму покликанню. За свою публічну позицію його переслідували, засудили умовно та заборонили займатись журналістською діяльністю. Семена став символом знищеної кримської журналістики — «останнім з могікан», як його влучно назвали колеги.

Незалежних українських чи кримськотатарських редакцій на півострові майже не залишилося. Частина журналістів працює в підпіллі, співпрацюючи з українськими ЗМІ, такими як «Крим.Реалії». Інші були змушені виїхати на материкову частину України або за кордон, де й далі продовжують інформаційну боротьбу — як, наприклад, телеканал ATR чи інформагентство Qırım Haber Ajansı.

Журналістика в Криму, якою вона була до 2014 року, більше не існує. Її знищили, витіснили, підмінили ідеологічним фанатизмом. І хоча деякі голоси досі намагаються проривати інформаційну блокаду — переважно з-за меж півострова, — сам Крим сьогодні залишається медіа-зоною мовчання, де слово не звільняє, а засуджує.

Текст: Софія Дяченко

Створіть свій вебсайт або інтернет-магазин за допомогою Mozello.

Швидко, просто, без програмування.
Поскаржитися на порушення Більше